Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
закрытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club226911656
Описание
⠀ ⠀ ⠀ ⠀ мы, поколение 90-х, искали свои пути и свои дороги и не совсем понимали, где они и насколько они правильны.
⠀ ⠀ ⠀ ⠀ — рейтинг: nc-21.
⠀ ⠀ ⠀ ⠀ — фандом: genshin impact.
⠀ ⠀ ⠀ ⠀ — жанры: русреал, криминал, драма, триллер, детектив.
⠀ ⠀ ⠀ ⠀ — время и место: 90е годы, осень, Петербург.
![Юнашків. Юнашків — село Рогатинського району Івано-Франківської області.Зміст [сховати]
1 Сучасний стан
1.1 Стан села
1.2 Спорт
1.3 Природа
2 Історія
[ред.]
Сучасний стан
[ред.]
Стан села
ЮНАШКІВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 28 км від районного центру (Рогатина), за 14 км від залізничної станції Бурштин-Дем'янів, за 4 км до траси Івано-Франківськ-Львів, до с. Наснашине.
В Юнашкові діє дев'ятирічна школа, клуб, сільська рада, поштове відділення, фельшерсько-акушерський пункт, коло 4-йох продуктових магазинів, магазин-бар, господарський магазин.
На даний час (2008р.) в селі понад 300 житлових будинків.
[ред.]
Спорт
Основною спортивною спорудою с Юнашкова являється футбольний стадіон; шкільні: спортзал, фудбольний, баскетбольний і волейбольні майданчики. В селі діюча фудбольна команда, яка грає в групі Б за першість району
[ред.]
Природа
Південна сторона села межує з лісовим масивом, з 2007 року визнаного заповідником. Серед деревяних порід переважають дуб, граб, береза. Серед грибів присутні підберезники, підосичники, білий гриб, опеньки. На пагорбі Канапка ростуть проліски, занесені до Червоної книги і являються унікальним і цінним генофондом України.
З північної сторони простягається горбисті пасовиська, луги, луки, соснові, дубові й грабові бори. В цих дивовижних куточках села зустрічаються унікальні рослини занесені до червоної книги: сон трава, конвалія.
В південно-східній частині розміщується пагорб, імеюючим в селі горою, за назвою Шковиця.
[ред.]
Історія
Першу письмову згадку про село датовано 1461 роком.
Історію села починається з оповіді легенди періоду нападу й грабунків татарської орди. Ключову роль в легендах відведено найвідомішим пагіркам села: Канапка і гора Шковиця.
Перша легенда пов’язана із виникненням назви села – Юнашків. Під час нападу татарів на пагорбі Шковиця постійно чергували юнаки з села. У разі нападу, вони запарювали велике сигнальне вогнище, добре збагачене смолою, внаслідок чого піднімався густий чорний дим. Це був сигнал утікати в ліси, так як татари, степове плем’я, лісів уникало.
Під час одного такого нападу юнаки запаливши сигнальне вогнище, зрозуміли що селяни не встигнуть так швидко втекти і вони прийняли бій. На горі Шковиця були також заготовлені круглі кам’яні брили, облиті смолою. Коли татари пішли на штурм укріпленої гори, на них покотилися ці уже палаючі кам’яні брили. Все одно декілька юнаків не могли спинити навалу татарів, і героїчно загинули, але виграний час дозволив селянам втекти в ліси й уникнути неволі. В ті часи власне і була захоплена в полон легендарна Настя Лісовська, більше відома в світі як Роксолана, жителька Рогатина.
Друга легенда пов'язана із пагорбом Канапка, що знаходиться в лісовому масиві, 300 м на південь від села. Під час татарських нападів селяни все частіше змушені були переховуватися в лісі і пагорб Канапка став притулком для всіх втікачів. Від Канапки до села були прокопані підземні ходи які дозволяли безперешкодно селянам появлятися в селі під час татарського грабуваняня. Відомо, що підземні ходи були прокопані на цвинтар і до церкви. Вважається що запала дорога попри церкву на старий цвинтар це і є в минулому обрушений підземний хід. Після відходу татарської орди і приходу Польщі, підземні ходи були завалені і безслідно втрачені... Чому виникла назва Канапка- невідомо.
с Юнашків Рогатинський р н ІВ Франк обл](https://sun9-79.userapi.com/impf/c1530/g12114591/b_3aa54bfb.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=d7e6da5a3d6d3fc5799bfcc200ba972b&u=rAC_U0fTwVPuPfG_RCABhbEiYrWauKB077aG6HMg5B0&cs=480x480 "Юнашків. Юнашків — село Рогатинського району Івано-Франківської області.Зміст [сховати]
1 Сучасний стан
1.1 Стан села
1.2 Спорт
1.3 Природа
2 Історія
[ред.]
Сучасний стан
[ред.]
Стан села
ЮНАШКІВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 28 км від районного центру (Рогатина), за 14 км від залізничної станції Бурштин-Дем'янів, за 4 км до траси Івано-Франківськ-Львів, до с. Наснашине.
В Юнашкові діє дев'ятирічна школа, клуб, сільська рада, поштове відділення, фельшерсько-акушерський пункт, коло 4-йох продуктових магазинів, магазин-бар, господарський магазин.
На даний час (2008р.) в селі понад 300 житлових будинків.
[ред.]
Спорт
Основною спортивною спорудою с Юнашкова являється футбольний стадіон; шкільні: спортзал, фудбольний, баскетбольний і волейбольні майданчики. В селі діюча фудбольна команда, яка грає в групі Б за першість району
[ред.]
Природа
Південна сторона села межує з лісовим масивом, з 2007 року визнаного заповідником. Серед деревяних порід переважають дуб, граб, береза. Серед грибів присутні підберезники, підосичники, білий гриб, опеньки. На пагорбі Канапка ростуть проліски, занесені до Червоної книги і являються унікальним і цінним генофондом України.
З північної сторони простягається горбисті пасовиська, луги, луки, соснові, дубові й грабові бори. В цих дивовижних куточках села зустрічаються унікальні рослини занесені до червоної книги: сон трава, конвалія.
В південно-східній частині розміщується пагорб, імеюючим в селі горою, за назвою Шковиця.
[ред.]
Історія
Першу письмову згадку про село датовано 1461 роком.
Історію села починається з оповіді легенди періоду нападу й грабунків татарської орди. Ключову роль в легендах відведено найвідомішим пагіркам села: Канапка і гора Шковиця.
Перша легенда пов’язана із виникненням назви села – Юнашків. Під час нападу татарів на пагорбі Шковиця постійно чергували юнаки з села. У разі нападу, вони запарювали велике сигнальне вогнище, добре збагачене смолою, внаслідок чого піднімався густий чорний дим. Це був сигнал утікати в ліси, так як татари, степове плем’я, лісів уникало.
Під час одного такого нападу юнаки запаливши сигнальне вогнище, зрозуміли що селяни не встигнуть так швидко втекти і вони прийняли бій. На горі Шковиця були також заготовлені круглі кам’яні брили, облиті смолою. Коли татари пішли на штурм укріпленої гори, на них покотилися ці уже палаючі кам’яні брили. Все одно декілька юнаків не могли спинити навалу татарів, і героїчно загинули, але виграний час дозволив селянам втекти в ліси й уникнути неволі. В ті часи власне і була захоплена в полон легендарна Настя Лісовська, більше відома в світі як Роксолана, жителька Рогатина.
Друга легенда пов'язана із пагорбом Канапка, що знаходиться в лісовому масиві, 300 м на південь від села. Під час татарських нападів селяни все частіше змушені були переховуватися в лісі і пагорб Канапка став притулком для всіх втікачів. Від Канапки до села були прокопані підземні ходи які дозволяли безперешкодно селянам появлятися в селі під час татарського грабуваняня. Відомо, що підземні ходи були прокопані на цвинтар і до церкви. Вважається що запала дорога попри церкву на старий цвинтар це і є в минулому обрушений підземний хід. Після відходу татарської орди і приходу Польщі, підземні ходи були завалені і безслідно втрачені... Чому виникла назва Канапка- невідомо.
с Юнашків Рогатинський р н ІВ Франк обл")
![Даймище - любовь моя..... Да́ймище — деревня Рождественского сельского поселения Гатчинского района Ленинградской области. Расположена на левом берегу реки Оредежа.
История
Впервые деревня упоминается в новгородской писцовой книге XV века в составе поселений Никольского Грезнёвского погоста Копорского уезда Водской пятины под именем Дамища. Однако люди поселились здесь значительно раньше: захоронения раскопанного в 1970-е годы курганного могильника в 450 м от деревни датированы археологами XI — первой половиной XIII веков.
Происхождение названия неясно; имеется ряд версий народной этимологии, связанных с посещением (не подтверждённым документами) деревни Петром I.
Если основа этого топонима прибалтийско-финская, то можно привести слово tammi — дуб; существует и древнефинское личное имя Tammi. Если же основа славянская (балто-славянская), то это имя следует производить от ст.-слав. дамъ, дамь — дать, позволить.
Уже в средние века деревня была многонаселённой: в начале XVII века размер запашки здесь составлял 11 обеж. После захвата Водской земли Швецией крестьянское население покинуло обжитые места и к середине XVII века в деревне оставалось лишь два двора: один русский и один финский.
После освобождения от шведов в числе других поселений Куровицкой мызы Дамища было пожаловано царём Пётром I наследнику престола, царевичу Алексею Петровичу; по-видимому, именно в это время здесь поселилось значительное число старообрядцев.
В последующем деревня сменила множество владельцев, среди которых царица Прасковья Фёдоровна, её дочери Прасковья и Екатерина, фаворит императора Павла I подполковник П. Ф. Малютин, сенаторы П. Ф. Буксгевден и П. М. Донауров, тайный советник В. М. Быков и его супруга М. А. Быкова-Любощинская. Было изменено и название: на карте 1770 года она обозначена как Домища. В середине XIX века обширные участки возле деревни приобрёл гатчинский купец И. Ф. Чикин.
По данным первой всероссийской переписи населения (1897 г.) в Даймище насчитывалось 102 двора, 570 жителей обоего пола, школа, хлебозапасный магазин, больница, три мелочные лавки, пивной склад.
[править]
Достопримечательности
Главной достопримечательностью Даймища служит, несомненно, река Оредеж, привлекающая сюда множество дачников из северной столицы; здесь бывал известный певец Ф. И. Шаляпин, отдыхал на даче композитор Д. Д. Шостакович. В окрестностях деревни работали художники И. И. Шишкин, В. В. Воинов, А. М. Семёнов, И. И. Владыкин и другие, на местном кладбище похоронен художник М. Д. Натаревич, имевший в Даймище собственный дом. Существует легенда о том, что виды здешней Красной горки вдохновили художника К. С. Петрова-Водкина на создание знаменитой его картины «Купание красного коня».
В самой деревне достопримечательностей как таковых нет, но деревня красива — недаром здесь снимались эпизоды множества кинофильмов, среди которых картины «Африканыч», «Зелёные цепочки», «Завьяловские чудики», «Шаги императора», «Мушкетёры Екатерины» и другие. Сохранилось несколько построек XVIII века, ряд домов богато украшены резными наличниками. Впечатление от деревни не портят даже новорусские особняки, облепившие старые постройки.
[править]
Расположение
Расположена в 3,5 км от автодороги М-20 (E-95) Санкт-Петербург — Псков
Расположена в 11 км от железнодорожной станции Сиверская
Расстояние от административного центра поселения — села Рождествено:
2,5 км на запад от центра села
2,5 км по дороге от границы села
Расстояние от административного центра района — города Гатчины:
30,5 км на юг от центра города
27,5 км по дороге от границы города
От Сиверской до Даймища можно доехать на автобусе № 502
[править]
Улицы
Большой проспект
Набережная (фактически несколько улиц под одним именем)
Школьная
В окрестностях деревни находятся:
Садоводство «Иленка» (территориально подчинено Батову)
Учебная база и спортивно-оздоровительный лагерь «Даймище» РГГМУ
Вся информ](https://sun9-61.userapi.com/impf/c4135/g16410903/b_11c5d921.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=9595af240802cb9ed382ee06c90e4f9c&u=buePy5oT4Qi2wpbw9DR9uGkBkEwwsJ2WQKVb2gudTVA&cs=480x480 "Даймище - любовь моя..... Да́ймище — деревня Рождественского сельского поселения Гатчинского района Ленинградской области. Расположена на левом берегу реки Оредежа.
История
Впервые деревня упоминается в новгородской писцовой книге XV века в составе поселений Никольского Грезнёвского погоста Копорского уезда Водской пятины под именем Дамища. Однако люди поселились здесь значительно раньше: захоронения раскопанного в 1970-е годы курганного могильника в 450 м от деревни датированы археологами XI — первой половиной XIII веков.
Происхождение названия неясно; имеется ряд версий народной этимологии, связанных с посещением (не подтверждённым документами) деревни Петром I.
Если основа этого топонима прибалтийско-финская, то можно привести слово tammi — дуб; существует и древнефинское личное имя Tammi. Если же основа славянская (балто-славянская), то это имя следует производить от ст.-слав. дамъ, дамь — дать, позволить.
Уже в средние века деревня была многонаселённой: в начале XVII века размер запашки здесь составлял 11 обеж. После захвата Водской земли Швецией крестьянское население покинуло обжитые места и к середине XVII века в деревне оставалось лишь два двора: один русский и один финский.
После освобождения от шведов в числе других поселений Куровицкой мызы Дамища было пожаловано царём Пётром I наследнику престола, царевичу Алексею Петровичу; по-видимому, именно в это время здесь поселилось значительное число старообрядцев.
В последующем деревня сменила множество владельцев, среди которых царица Прасковья Фёдоровна, её дочери Прасковья и Екатерина, фаворит императора Павла I подполковник П. Ф. Малютин, сенаторы П. Ф. Буксгевден и П. М. Донауров, тайный советник В. М. Быков и его супруга М. А. Быкова-Любощинская. Было изменено и название: на карте 1770 года она обозначена как Домища. В середине XIX века обширные участки возле деревни приобрёл гатчинский купец И. Ф. Чикин.
По данным первой всероссийской переписи населения (1897 г.) в Даймище насчитывалось 102 двора, 570 жителей обоего пола, школа, хлебозапасный магазин, больница, три мелочные лавки, пивной склад.
[править]
Достопримечательности
Главной достопримечательностью Даймища служит, несомненно, река Оредеж, привлекающая сюда множество дачников из северной столицы; здесь бывал известный певец Ф. И. Шаляпин, отдыхал на даче композитор Д. Д. Шостакович. В окрестностях деревни работали художники И. И. Шишкин, В. В. Воинов, А. М. Семёнов, И. И. Владыкин и другие, на местном кладбище похоронен художник М. Д. Натаревич, имевший в Даймище собственный дом. Существует легенда о том, что виды здешней Красной горки вдохновили художника К. С. Петрова-Водкина на создание знаменитой его картины «Купание красного коня».
В самой деревне достопримечательностей как таковых нет, но деревня красива — недаром здесь снимались эпизоды множества кинофильмов, среди которых картины «Африканыч», «Зелёные цепочки», «Завьяловские чудики», «Шаги императора», «Мушкетёры Екатерины» и другие. Сохранилось несколько построек XVIII века, ряд домов богато украшены резными наличниками. Впечатление от деревни не портят даже новорусские особняки, облепившие старые постройки.
[править]
Расположение
Расположена в 3,5 км от автодороги М-20 (E-95) Санкт-Петербург — Псков
Расположена в 11 км от железнодорожной станции Сиверская
Расстояние от административного центра поселения — села Рождествено:
2,5 км на запад от центра села
2,5 км по дороге от границы села
Расстояние от административного центра района — города Гатчины:
30,5 км на юг от центра города
27,5 км по дороге от границы города
От Сиверской до Даймища можно доехать на автобусе № 502
[править]
Улицы
Большой проспект
Набережная (фактически несколько улиц под одним именем)
Школьная
В окрестностях деревни находятся:
Садоводство «Иленка» (территориально подчинено Батову)
Учебная база и спортивно-оздоровительный лагерь «Даймище» РГГМУ
Вся информ")